Die American Academy of Pediatrics empfiehlt, Kindern vom Säuglingsalter an täglich vorzulesen. Gemeinsames Lesen stärkt die Bindung zu den Eltern, regt die Sprachverarbeitung im Gehirn an und legt die Grundlage für sprachliche, kognitive und sozial-emotionale Entwicklung.
Pediatrics, American Academy of Pediatrics, 2024
GESCHICHTEN FÜR DIE GANZE FAMILIE
Gute Geschichten für Kinder — gemeinsam hören
Warme Geschichten für den Abend, für unterwegs und für ruhige Momente in der Familie.
Eine Stimme, an die sich Ihr Kind ein Leben lang erinnert
Kinder wachsen schnell, und Stimmen verblassen im Gedächtnis. Die Großmutter wohnt tausend Kilometer entfernt. Der Vater kommt nach Hause, wenn das Kind längst schläft. Ein Jahr vergeht — und der Kleine weiß nicht mehr, wie dieses „Gute Nacht“ eigentlich geklungen hat.
Nehmen Sie eine Geschichte mit Ihrer eigenen Stimme auf, direkt in der App. Ihr Kind hört sie jeden Abend — auch wenn Sie nicht da sind. Und Jahre später bleibt genau diese Aufnahme das, was nicht verblasst.
Was die Forschung sagt
Acht Befunde aus begutachteten Fachzeitschriften dazu, wie gemeinsames Lesen die Entwicklung eines Kindes prägt.
Ein Kind, dem täglich vorgelesen wird, hört bis zum fünften Lebensjahr rund 296.000 Wörter aus Büchern. Ein Kind ohne Vorlesen etwa 4.700. Die Forschenden nannten diesen Abstand „the million word gap“.
Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics, Ohio State University, 2019Eine MRT-Studio mit Drei- bis Fünfjährigen zeigte: Je mehr zu Hause gelesen wird, desto stärker sind beim Zuhören jene Hirnareale aktiv, die für innere Bilder und Textverständnis zuständig sind — unabhängig vom Haushaltseinkommen.
Pediatrics, Cincinnati Children's Hospital, 2015Die Stimme der Mutter aktiviert im Gehirn eines Kindes deutlich mehr Areale als die Stimme einer fremden Frau, darunter Emotions- und Belohnungszentren. Je stärker diese Areale verbunden sind, desto besser sind die sozialen Kommunikationsfähigkeiten des Kindes.
PNAS, Stanford University School of Medicine, 2016Eine britische Kohortenstudie mit über dreitausend Jugendlichen des Geburtsjahrgangs 1970 ergab: Wer täglich zum Vergnügen las, verstand mit sechzehn 26 % mehr Wörter als wer nie las. Jugendliche aus Haushalten mit Büchern kannten 42 % mehr Wörter.
British Educational Research Journal, UCL Institute of Education, 2015Eine Metaanalyse der Universität Leiden über 99 Studien mit fast 7.700 Teilnehmenden — von Vorschulkindern bis zu Studierenden — zeigte: Je mehr jemand liest, desto besser versteht er; und je besser er versteht, desto mehr liest er weiter. Die Forschenden sprachen von einer aufwärts gerichteten Spirale.
Psychological Bulletin, Leiden University, 2011Eine Metaanalyse von 21 Studien aus zehn Ländern mit fast 2.300 Kindern zwischen zwei und zehn Jahren untersuchte, wie gemeinsames Bilderbuchlesen soziale Fähigkeiten beeinflusst. Ein deutlicher Effekt zeigte sich beim prosozialen Verhalten — der Bereitschaft zu helfen, zu teilen und andere mitzudenken.
Early Education and Development, 2025Eine Untersuchung auf Basis internationaler Daten aus 31 Ländern begleitete Erwachsene, die als Jugendliche von Büchern umgeben aufgewachsen waren. Im Erwachsenenalter erzielten sie höhere Werte in Lesekompetenz, Rechenfähigkeit und technologiegestütztem Problemlösen. Ein bücherreiches Zuhause in der Kindheit erwies sich als verknüpft mit Fähigkeiten, die ein Leben lang tragen.
Social Science Research, 2018 (PIAAC data, 31 countries)Wählen Sie eine Geschichte für heute Abend
1-3
Мія і ручки, які любили воду
Мія прокидається вранці й знаходить на своєму рушничку маленьку блискучу зірочку. День починається весело: Мія грається кубиками, гладить зайчика, торкається столу, підлоги й усього, що здається дуже цікавим. Коли мама кличе її до сніданку, Мія вже хоче швиденько взяти булочку, але мама лагідно нагадує: спочатку треба помити ручки. Мії не дуже хочеться. Вона дивиться на свої долоньки й каже, що вони “і так гарні”. Та ручки ніби тихенько шепочуть, що після гри на них могли сховатися маленькі пилинки й крихітки. Тоді Мія разом із мамою йде до ванної. Водичка робить “буль-буль”, мило пускає веселі бульбашки, а ручки стають чистими, теплими й радісними. Казка м’яко показує дитині просту побутову звичку: перед їжею та після гри ручки потрібно мити. У фіналі чисті ручки вже готові тримати ложечку, яка тихенько дзвенить на столі й натякає на наступну маленьку пригоду.
2-4
Динозаврик Бум-Бум і Чарівний Пензлик
У Долині М’яких Хмаринок жив добрий динозаврик Бум-Бум. Одного дня він знаходить чарівний пензлик, що оживляє малюнки, і починає допомагати друзям. Але коли долину накриває Сірий Туман Великої Нуди, Бум-Бум розуміє: самотужки світ не розфарбувати.
1-3
Мія і ложечка, яка чекала кашку
Після пригоди з чистими ручками Мія сідає снідати й помічає блискучу ложечку. Ложечка ніби чекає саме на неї. Мія хоче їсти сама, але це не так просто: кашка може капнути на стіл, ложечка може нахилитися не туди, а ротик іноді чомусь відкривається із запізненням. Мама не сварить Мію, а лагідно показує, що ложечка схожа на маленький човник. Вона може набрати кашку й обережно привезти її просто до ротика. Мія пробує ще раз: повільно, уважно, маленькими порціями. Зайчик дивиться дуже серйозно, ніби він головний перевіряльник кашки. Казка допомагає дитині спокійно приймати перші спроби самостійної їжі. Вона показує, що не все виходить одразу, але можна пробувати знову. У фіналі Мія радіє своїй маленькій перемозі, а біля ліжечка раптом ворушиться маленький носочок, натякаючи на наступну історію.
2-4
Динозаврик Бум-Бум і стежка назад до мами
Під час прогулянки Бум-Бум помічає яскраву блискучу комашку й, захопившись, відбігає далеко від мами. Невдовзі знайомі стежки зникають, а ліс здається зовсім іншим. Завдяки мудрій пораді Черепахи Агати та власній сміливості Бум-Бум знаходить шлях назад і вчиться головному правилу: далеко від мами тікати не можна.
1-3
Мія і носочок, який сховався
Після сніданку з ложечкою Мія збирається на прогулянку. Ручки чисті, животик ситий, зайчик уважно дивиться, а біля ліжечка лежить один маленький носочок. Але де ж другий? Мія шукає його під ковдрою, біля подушки, поруч із зайчиком і нарешті знаходить під ліжечком. Мія дуже хоче одягнутися сама, але носочок не одразу слухається: то п’ятка дивиться не туди, то пальчики ховаються, то ніжка крутиться, ніби маленька рибка. Мама не поспішає і не сварить, а допомагає Мії спробувати ще раз. Один носочок — на одну ніжку. Другий — на другу. А потім ніжки радісно роблять “топ-топ”. Казка допомагає дитині м’яко прийняти процес одягання: не все виходить одразу, але можна пробувати маленькими кроками й просити допомоги. У фіналі Мія весь день бігає, тупотить і грається, а ввечері зайчик раптом сідає на подушку й ніби каже: “Ні-ні, я ще не хочу спати”, відкриваючи шлях до наступної історії.
1-3
Мія та зайчик, який не хотів спати
Після довгого дня Мія повертається додому. Ніжки натопалися, носочки втомилися, а зайчик раптом сідає на подушку й ніби зовсім не хоче спати. Мія здивована: зайчик сидить рівно, вушка стирчать, очі дивляться дуже бадьоро. Мама пропонує Мії допомогти зайчику пройти маленький вечірній ритуал. Спочатку зайчик “миє” лапки, потім п’є водичку, потім Мія вкриває його ковдрою, гладить по вушку й співає тихеньку пісеньку. Зайчик усе ще трішки “не хоче”, але поступово стає спокійним. Казка м’яко показує дитині, що сон приходить легше, коли є повторювані спокійні дії: водичка, обійми, ковдра, тиха пісенька. У фіналі Мія укладає зайчика, а сама теж починає позіхати. На ранок мама каже: “Час умиватися”, і Мія раптом відповідає великим словом: “Ні!”, відкриваючи наступну історію.