Боря на святі з друзями

Одного ранку мама показала Борі картку з жовтим сонечком. На картці було написано: «Свято у Марка». Боря притис картку до грудей і тихо спитав: «Там будуть діти?»

У крамниці Боря побачив багато коробок. Він вибрав Маркові невеликий самоскид — синій, із міцними колесами. Мама загорнула подарунок у папір, а Боря приклеїв зверху зірочку.

Біля дверей було чутно музику та сміх. Серце Борі застукало швидше, і він міцно взяв маму за руку. Марко відчинив двері, а Боря сказав: «Привіт, Марку! Це тобі».

У кімнаті миготіли кульки, а діти голосно раділи. Боря на хвилинку сховався біля маминої ноги. Мама присіла поруч: «Можемо спершу подивитися разом».

Посеред кімнати стояла велика доріжка для машинок. Боря дуже хотів пустити самоскид першим, та на доріжці вже грався Марко. Боря насупився, а тоді сказав: «Марку, можна мені після тебе?»

Марко кивнув: «Так, після мого червоного авто». Боря чекав поруч і рахував жовті кульки: одна, дві, три. Чекати стало легше, бо мама посміхнулася, а Марко справді передав йому доріжку.

Боря пустив синій самоскид, а Марко — червоне авто. Машинки гуркотіли, об’їжджали місток та ледь не торкалися носиками. Хлопчики сміялися й будували для них гараж із великих кубиків.

Потім усі заспівали Маркові пісеньку й задули одну маленьку свічку разом із дорослими. Перед виходом Боря сказав: «Дякую за свято». Марко помахав самоскидом: «Приходь ще!»