All Shafa Kids stories

1-3

Мія і ручки, які любили воду

Мія прокидається вранці й знаходить на своєму рушничку маленьку блискучу зірочку. День починається весело: Мія грається кубиками, гладить зайчика, торкається столу, підлоги й усього, що здається дуже цікавим. Коли мама кличе її до сніданку, Мія вже хоче швиденько взяти булочку, але мама лагідно нагадує: спочатку треба помити ручки. Мії не дуже хочеться. Вона дивиться на свої долоньки й каже, що вони “і так гарні”. Та ручки ніби тихенько шепочуть, що після гри на них могли сховатися маленькі пилинки й крихітки. Тоді Мія разом із мамою йде до ванної. Водичка робить “буль-буль”, мило пускає веселі бульбашки, а ручки стають чистими, теплими й радісними. Казка м’яко показує дитині просту побутову звичку: перед їжею та після гри ручки потрібно мити. У фіналі чисті ручки вже готові тримати ложечку, яка тихенько дзвенить на столі й натякає на наступну маленьку пригоду.

2-4

Динозаврик Бум-Бум і Чарівний Пензлик

У Долині М’яких Хмаринок жив добрий динозаврик Бум-Бум. Одного дня він знаходить чарівний пензлик, що оживляє малюнки, і починає допомагати друзям. Але коли долину накриває Сірий Туман Великої Нуди, Бум-Бум розуміє: самотужки світ не розфарбувати.

1-3

Мія і ложечка, яка чекала кашку

Після пригоди з чистими ручками Мія сідає снідати й помічає блискучу ложечку. Ложечка ніби чекає саме на неї. Мія хоче їсти сама, але це не так просто: кашка може капнути на стіл, ложечка може нахилитися не туди, а ротик іноді чомусь відкривається із запізненням. Мама не сварить Мію, а лагідно показує, що ложечка схожа на маленький човник. Вона може набрати кашку й обережно привезти її просто до ротика. Мія пробує ще раз: повільно, уважно, маленькими порціями. Зайчик дивиться дуже серйозно, ніби він головний перевіряльник кашки. Казка допомагає дитині спокійно приймати перші спроби самостійної їжі. Вона показує, що не все виходить одразу, але можна пробувати знову. У фіналі Мія радіє своїй маленькій перемозі, а біля ліжечка раптом ворушиться маленький носочок, натякаючи на наступну історію.

2-4

Динозаврик Бум-Бум і стежка назад до мами

Під час прогулянки Бум-Бум помічає яскраву блискучу комашку й, захопившись, відбігає далеко від мами. Невдовзі знайомі стежки зникають, а ліс здається зовсім іншим. Завдяки мудрій пораді Черепахи Агати та власній сміливості Бум-Бум знаходить шлях назад і вчиться головному правилу: далеко від мами тікати не можна.

1-3

Мія і носочок, який сховався

Після сніданку з ложечкою Мія збирається на прогулянку. Ручки чисті, животик ситий, зайчик уважно дивиться, а біля ліжечка лежить один маленький носочок. Але де ж другий? Мія шукає його під ковдрою, біля подушки, поруч із зайчиком і нарешті знаходить під ліжечком. Мія дуже хоче одягнутися сама, але носочок не одразу слухається: то п’ятка дивиться не туди, то пальчики ховаються, то ніжка крутиться, ніби маленька рибка. Мама не поспішає і не сварить, а допомагає Мії спробувати ще раз. Один носочок — на одну ніжку. Другий — на другу. А потім ніжки радісно роблять “топ-топ”. Казка допомагає дитині м’яко прийняти процес одягання: не все виходить одразу, але можна пробувати маленькими кроками й просити допомоги. У фіналі Мія весь день бігає, тупотить і грається, а ввечері зайчик раптом сідає на подушку й ніби каже: “Ні-ні, я ще не хочу спати”, відкриваючи шлях до наступної історії.

1-3

Мія та зайчик, який не хотів спати

Після довгого дня Мія повертається додому. Ніжки натопалися, носочки втомилися, а зайчик раптом сідає на подушку й ніби зовсім не хоче спати. Мія здивована: зайчик сидить рівно, вушка стирчать, очі дивляться дуже бадьоро. Мама пропонує Мії допомогти зайчику пройти маленький вечірній ритуал. Спочатку зайчик “миє” лапки, потім п’є водичку, потім Мія вкриває його ковдрою, гладить по вушку й співає тихеньку пісеньку. Зайчик усе ще трішки “не хоче”, але поступово стає спокійним. Казка м’яко показує дитині, що сон приходить легше, коли є повторювані спокійні дії: водичка, обійми, ковдра, тиха пісенька. У фіналі Мія укладає зайчика, а сама теж починає позіхати. На ранок мама каже: “Час умиватися”, і Мія раптом відповідає великим словом: “Ні!”, відкриваючи наступну історію.

2-6

Боря і відерце, яке не хотіло ділитися

Боря приходить на дитячий майданчик зі своїм улюбленим червоним відерцем, лопаткою та машинкою. Спочатку йому зовсім не хочеться давати свої іграшки іншим дітям, бо здається, що тоді гра стане менш цікавою. Але поступово Боря помічає: коли діти діляться, вони можуть будувати більші замки, копати довші дороги й вигадувати смішні пригоди разом. А коли інші діти не дають свої іграшки, Боря вчиться не сердитися, а спокійно просити, чекати або знаходити іншу гру.

1-3

Мія і велике “ні”

Після сонної пригоди із зайчиком настає ранок. Мама лагідно каже Мії, що час умиватися, але Мія раптом відповідає дуже великим словом: “Ні!” Це “ні” з’являється всюди: не вставати, не вмиватися, не одягатися, не сідати за стіл. Мама не свариться й не поспішає. Вона пояснює, що іноді “ні” приходить, коли дитині хочеться самій вирішувати. Тоді мама пропонує Мії маленький вибір: умивати ручки чи личко спочатку, взяти синю чашку чи жовту, одягатися самій чи з маминою допомогою. Велике “ні” поступово стає меншим, бо Мія відчуває: її чують, їй можна пробувати, просити допомоги й обирати. У фіналі Мія згадує всі свої маленькі справи: ручки вже вміють митися, ложечка — возити кашку, носочки — знаходити ніжки, зайчик — засинати. А велике “ні” вже не таке велике, бо тепер Мія знає: можна не хотіти, можна сердитися, але можна зробити маленький крок і сказати: “Я спробую”.

2-6

Мія і зубки, що любили блищати

the child не дуже любила чистити зубки й одного вечора вирішила, що маленькі зубки можуть відпочити від щітки. Але вночі їй сниться казкова подорож до Королівства Зубчиків, де вона знайомиться з веселими зубками, паном Нальотом і маленькими цукровими крихтами. the child розуміє, що зубки потребують допомоги щодня, бо самі вони не можуть помитися. Вранці вона сама просить щітку й пасту, а чищення зубів стає її маленьким геройським ритуалом.

2-5

Боря падає, встає і пробує знову

Боря дуже хотів швидко залізти на гірку й показати, який він спритний. Але через поспіх він спіткнувся, впав і подряпав колінце. Спочатку Боря злякався, бо на ранці з’явилася маленька краплинка крові, а гірка здалася йому зовсім винною. Мама допомогла йому заспокоїтися, промити ранку, наклеїти пластир і зрозуміти: якщо бігти неакуратно, можна впасти, але це не кінець пригоди. Боря навчився підніматися, просити допомогу, бути обережнішим і пробувати знову.

2-4

Боря і важливий сигнал

Боря так захоплюється грою, що не одразу помічає важливий сигнал свого тіла. Після маленької мокрої пригоди мама пояснює: такі випадки трапляються, і в цьому немає нічого страшного. Поступово Боря вчиться зупиняти гру, казати «Хочу пі-пі» та вчасно сідати на горщик. Добра й проста казка допоможе малюкам спокійно познайомитися з горщиком, краще розуміти своє тіло та не соромитися просити дорослих про допомогу.

2-4

Мія і будиночки для іграшок

Мія дуже любила гратися іграшками, але не любила прибирати їх після гри. Одного вечора її кімната перетворилася на справжній іграшковий лабіринт: машинка загубила колесо, зайчик не міг знайти ковдрочку, а мама ледь не наступила на кубик. Уночі Мія чує, як іграшки тихенько зітхають, бо вони теж хочуть спати у своїх будиночках. Дівчинка розуміє, що коли іграшки лежать будь-де, їх можна загубити, зламати або наступити на них. А коли кожна іграшка має своє місце, у кімнаті стає гарно, безпечно й спокійно.

1-3

Річі скоро з’явиться

Життя мами-собаки починає потроху змінюватися: животик стає круглішим, звичні ігри втомлюють швидше, а найбільше хочеться тиші й затишку. Мама розуміє, що всередині ростуть маленькі щенята, серед яких є Річі. Вона старанно облаштовує м’яке місце, прислухається до легких рухів у животику та розповідає малюкам про світ, який уже чекає на них. Це тепла історія про очікування, турботу й любов, що починається ще до першої зустрічі.

1-4

Народження Річі

У підготовленому затишному куточку народжуються маленькі щенята. Серед них є Річі: крихітний, із заплющеними очима, м’якими вушками та невпевненими лапками. Мама обережно доглядає малюків, зігріває їх і допомагає знайти безпечне місце поруч із собою. Річі ще не бачить великого світу, але вже впізнає маму за теплом, запахом і знайомим серцебиттям. Це ніжна історія про народження, першу близькість і відчуття безпеки.

1-6

Коза-Дереза

Українська народна казка про Козу-Дерезу, яка через свою неправду втратила довіру, втекла до лісу й оселилася в чужій хатинці. Великі та сильні звірі не змогли допомогти Зайчикові, а маленький Рак виявився уважним, рішучим і сміливим. Адаптація зберігає народні повтори, український колорит та основний сюжет, але подає його м’яко й без страшних сцен.

3-6

Рукавичка

Українська народна казка «Рукавичка» у м’якій адаптації для дітей від 2 років. У зимовому лісі маленька загублена рукавичка стає теплою домівкою для різних звірят: Мишки, Жабки, Зайчика, Лисички, Вовчика, Кабанчика та Ведмедика. Казка зберігає народні повтори, український колорит і добру зимову атмосферу, але подана без страху та різких сцен.

1-6

Солом’яний бичок

Українська народна казка «Солом’яний бичок» у м’якій адаптації для дітей від 2 років. У казці збережено народний колорит, сільський побут, теплу атмосферу української хатини та головний сюжет про незвичайного бичка із соломи. Замість різких сцен історія подана лагідно: звірі не караються, а вчаться допомагати, ділитися й тримати слово.

3-6

Цар Соломон і маленька бджілка

Одного теплого ранку цар Соломон гуляв у саду й почув тоненьке дзижчання маленької бджілки. Спершу всім здавалося, що така крихітна бджілка нічим не може допомогти великому царю. Але коли до палацу приїхала мудра цариця з непростим завданням, саме маленька бджілка помітила те, чого не побачили дорослі. Це тепла історія про уважність, доброту і віру в маленькі сили.

3-6

Хелм і спіймане місячне світло

У місті Хелм жили дуже добрі люди, які любили вигадувати незвичайні рішення. Одного вечора вони помітили, як красиво місяць світить у калюжах, мисках і відрах. Тоді мешканці вирішили: якщо місячне світло можна побачити у воді, значить його можна зібрати й зберегти для темних вечорів. Так почалася весела нічна пригода з відрами, сміхом, добрими намірами й маленьким відкриттям: світло не завжди можна сховати, але ним завжди можна поділитися.

1-3

Колосок

Українська народна казка «Колосок» у дуже м’якій адаптації для дітей 1–3 років. У казці збережено простий народний сюжет, сільський український колорит, повтори та теплу атмосферу подвір’я біля хатинки. Історія лагідно показує малюкам, що маленька допомога важлива, а спільна праця приносить радість усім.

1-3

Добрий гість і маленький хлібчик

Одного вечора в маленькому теплому домі пахло свіжим хлібчиком. Родина вже збиралася вечеряти, коли у двері тихенько постукав добрий гість. Він був втомлений після довгої дороги. У домі був лише один маленький хлібчик, але всі вирішили поділитися. І раптом стало зрозуміло: коли в домі є добро, тепла вистачає всім. Казка натхненна мотивами єврейського народного фольклору про доброго гостя-помічника.

1-4

Горщик солодкої каші

Ця казка натхненна німецькою народною історією “Der süße Brei”, відомою зі збірки братів Грімм як KHM 103. У нашій м’якій адаптації для малюків 1–3 років чарівний горщик варить солодку кашу для родини, але важливо пам’ятати прості слова, щоб вчасно його зупинити. Це тепла, весела й безпечна історія про уважність, спокій і маленькі правила.

2-4

Лисиця та Журавель

Українська народна казка «Лисиця та Журавель» у м’якій адаптації для дітей 2–4 років. У казці збережено народний сюжет, прості повтори, український побут і теплу атмосферу гостин. Історія лагідно пояснює дітям, що запрошувати в гості — це не лише пригощати, а й думати про те, чи зручно іншому.

2-3

Кривенька качечка

Українська народна казка «Кривенька качечка» у м’якій адаптації для дітей 2–3 років. Це ніжна історія про дідуся й бабусю, які прихистили маленьку качечку з пораненим крильцем. Казка зберігає народний сюжет, український побут, образ чарівної качечки та світлий сум оригіналу, але подана лагідно, без різких чи страшних сцен.

2-4

Боря вчиться чекати

Боря хоче на майданчик негайно: мама ще взувається, куртка ще не застібнута, а гірка вже ніби кличе його з вулиці. Спочатку Боря канючить і сердиться, бо чекати зовсім не хочеться. Але мама показує прості способи: можна допомогти, порахувати, подихати, подивитися, хто зараз попереду, і сказати собі: “Моя черга прийде”. На майданчику Боря бачить чергу до гірки й поступово розуміє: якщо всі чекають по черзі, ніхто не штовхається, усім спокійніше, а кататися навіть веселіше.

2-4

Динозаврик Бум-Бум і голос не для грому

Бум-Бум і мама йдуть на Ягідний базар, де стільки цікавого, що хочеться всього й одразу. Малюк починає голосно кричати “хочу!”, але помічає, що від крику бажане не стає ближчим. Завдяки мамі й мудрій Агаті Бум-Бум знаходить свій спокійний голос.

1-3

Річі і тепле молочко

У цій ніжній історії маленьке щеня Річі прокидається у затишному гніздечку поруч із мамою та іншими щенятами. Річі ще не бачить світ і не вміє впевнено рухатися, але вже відчуває тепло, запах мами й м’які дотики. Коли малюк починає шукати молочко, він трохи повзе не туди, стикається носиком із братом, бурчить по-щенячому, але мама лагідно допомагає. Історія показує дитині, що малюкам не потрібно все вміти одразу: поруч із турботою можна спокійно рости, пробувати й знаходити своє місце.

1-3

Річі відкриває оченята

Маленьке щеня Річі вже підросло: лапки стали сильнішими, носик краще знаходить маму, а в гніздечку стало трохи цікавіше. Одного ранку Річі повільно відкриває оченята і вперше бачить маму, братів і сестер, світлу ковдру, дерев’яні стінки будиночка та сонячний промінчик біля дверей. Спочатку все здається розмитим і незнайомим, але мама лагідно залишається поруч. Історія допомагає дитині зрозуміти: новий світ можна відкривати маленькими кроками, у своєму темпі й поряд із турботою.

1-4

Маленька мишка і великий слон

Ця казка натхненна народними індійськими мотивами, у яких маленький герой допомагає великому й сильному. У нашій м’якій адаптації для дітей 1–3 років маленька мишка знаходить спосіб допомогти доброму слону, коли той не може впоратися сам. Це тепла, спокійна історія про дружбу, уважність і про те, що навіть найменший може зробити велику добру справу.

1-3

Вдячний журавель

Ця казка натхненна японською народною історією “Tsuru no Ongaeshi” — “Журавлина вдячність”. Це відомий сюжет японського фольклору про журавля, якому людина зробила добро, а птах потім повернувся, щоб віддячити. Історія довго передавалася усно в різних регіонах Японії, особливо відома на північному сході країни, зокрема в префектурі Ямагата. У друкованих збірках японських народних казок цей сюжет активно з’являвся у XX столітті. У нашій адаптації для дітей 2–4 років казка подана м’яко: без сумних деталей, з акцентом на турботу, вдячність і доброту.

2-4

Момотаро, персиковий хлопчик

Ця казка натхненна японською народною історією “Momotarō” — “Персиковий хлопчик”. Це один із найвідоміших сюжетів японського фольклору: дитина з’являється з великого персика, вирушає в дорогу й знаходить друзів — собаку, мавпочку та фазана. Вважається, що історію розповідали усно щонайменше з періоду Муромачі, а ранні друковані версії з’явилися в період Едо. У добу Мейдзі казка стала дуже популярною в дитячих книжках і шкільному читанні. Наша адаптація для дітей 2–4 років подана м’яко: без битв і страху, з акцентом на дружбу, сміливість, добрі слова та вміння ділитися.

2-4

Ріпка

Українська народна казка «Ріпка» у м’якій адаптації для дітей 1–3 років. Це проста, добра й ритмічна історія з повтореннями про велику ріпку та спільну допомогу. Казка зберігає народний сюжет, український сільський колорит і теплу атмосферу родинного подвір’я.

2-4

Лисичка і глечик

Українська народна казка «Лисичка і глечик» у м’якій адаптації для дітей 2–4 років. У казці збережено простий народний сюжет, український сільський колорит, образ хитренької Лисички та повчальна ситуація з глечиком. Історія подана без страшного фіналу: Лисичка вчиться бути обережною, не брати чужого й дякувати за допомогу.

2-5

Пан Коцький

Українська народна казка «Пан Коцький» у м’якій адаптації для дітей 3–5 років. У казці збережено народний сюжет, український колорит, лісових звірів і веселу плутанину навколо кота, якого всі прийняли за дуже поважного пана. Історія подана без страшних сцен: вона вчить не вірити чуткам, не судити з першого погляду й не лякатися того, кого ще не знаєш.

3-5

Котик і Півник

Українська народна казка «Котик і Півник» у м’якій адаптації для дітей 3–5 років. У казці збережено народний сюжет, український колорит, хатинку в лісі, дружбу Котика й Півника та хитру Лисичку. Історія подана без страшних деталей: вона допомагає дитині зрозуміти, чому важливо слухати добрі поради, не довіряти незнайомим хитрим словам і кликати на допомогу.

3-6

Цап та Баран

Українська народна казка «Цап та Баран» у м’якій адаптації для дітей 3–5 років. У казці збережено народний сюжет, український колорит, подорож двох друзів, ніч у лісі та кумедну зустріч із вовками. Історія подана без страшних деталей: вона вчить триматися разом, не губитися в складній ситуації й допомагати одне одному.

1-3

Курочка Ряба

У маленькій хатинці жили дідусь, бабуся та їхня лагідна Курочка Ряба. Одного ранку курочка знесла гарне яєчко. Дідусь пробував його розбити, бабуся пробувала — та нічого не вийшло. А маленька мишка випадково торкнулася яєчка хвостиком, і воно впало. Дідусь і бабуся засмутилися, але добра Курочка Ряба пообіцяла знести їм нове, золотеньке яєчко.

3-6

Сірко

Колись Сірко був найпильнішим сторожем у селі, та з роками його лапи стали повільнішими, а слух — не таким гострим. Господар вирішив, що старий пес більше не потрібен, і необачно прогнав його з двору. У полі засмучений Сірко зустрів Вовка, який запропонував хитрий, але безпечний план: удавати, ніби наближається до господаревого онука, а Сірко прожене його й знову доведе свою відданість. План спрацював, і Сірко повернувся додому. Коли в хаті влаштували велике родинне свято, вдячний пес запросив Вовка на частування. Таємний гість не втримався й заспівав по-вовчому, налякавши людей. Сірко захистив приятеля та допоміг йому безпечно залишити двір. Це тепла історія про вдячність, дружбу, відданість і про те, що старість не робить когось непотрібним.

2-6

Велика гра птахів і звірів

Народна казка черокі про велику гру птахів і звірів. Дужі звірі впевнені у своїй перемозі, але двоє маленьких учасників доводять, що спритність, сміливість і підтримка друзів можуть бути важливішими за величезну силу.

2-6

Чому Сонце і Місяць живуть на небі

Ця казка натхненна народною історією “Why the Sun and the Moon live in the Sky” з Південної Нігерії, Західна Африка. Один із ранніх друкованих записів цієї казки з’явився у збірці Elphinstone Dayrell “Folk Stories from Southern Nigeria, West Africa”, виданій у Лондоні в 1910 році. Це казка-пояснення: вона у простій образній формі розповідає, чому Сонце і Місяць більше не живуть на землі, а світять нам із неба. У нашій м’якій адаптації для дітей 2–4 років історія подана без страху: як добра притча про гостинність, дружбу, уважність і те, що перед великим гостем треба підготувати достатньо місця.