Колосок

[[РОЗДІЛ 1: ТЕПЛЕ ПОДВІР’Я]] Жили собі біля біленької хатинки Півник та двоє мишенят. Півника звали Голосисте Горлечко, бо він щоранку співав: — Ку-ку-рі-ку! А мишенят звали Круть і Верть. Круть любив крутитися на місці. А Верть любив вертіти хвостиком. У дворі було тепло й гарно. Під вікном цвіли мальви, біля тину росли соняшники, а над хатою літали маленькі горобчики.

Півник прокидався рано. Він підмітав подвір’я, шукав зернятка й кликав усіх до сніданку. А Круть і Верть любили гратися. — Круть-круть! — крутився Круть. — Верть-верть! — вертівся Верть. Вони бігали навколо гарбуза, стрибали через соломинку й сміялися. Півник дивився на них і лагідно казав: — Добре гратися. А ще добре допомагати. Мишенята кивали, але знову бігли гратися.

Одного ранку Півник знайшов біля воріт золотий колосок. Колосок був гарний-гарний. Зернятка в ньому блищали, наче маленькі сонечка. — Ку-ку-рі-ку! — зрадів Півник. — Дивіться, який колосок! Круть підбіг. Верть підбіг. — Ой, гарний! — сказав Круть. — Ой, блискучий! — сказав Верть. Півник запитав: — Хто допоможе обмолотити колосок?

Круть почухав носик. Верть погладив хвостик. — Не я, — сказав Круть. — І не я, — сказав Верть. — Ми ще трошки пограємося. І мишенята побігли до соняшників. Півник не сердився. Він тільки зітхнув: — Добре. Я сам спробую. Він обережно взяв колосок і почав вибивати зернятка. Тук-тук. Тук-тук. Зернятка посипалися в маленьку мисочку.

Круть і Верть почули: Тук-тук. Тук-тук. — Що це? — спитав Круть. — Це Півник працює, — сказав Верть. Вони підбігли й побачили мисочку із зернятками. — Ого! — сказав Круть. — Скільки зернят! — сказав Верть. Півник усміхнувся: — Тепер зернятка треба змолоти на борошно. Хто допоможе? Круть подивився на Верть. Верть подивився на Круть.

— Не я, — тихенько сказав Круть. — І не я, — тихенько сказав Верть. — Ми ще трошки пограємося. І вони покотили маленький горішок по подвір’ю. Півник узяв зернятка та пішов до млина. Доріжка була вузенька. Біля доріжки росла ромашка. Над ромашкою гуділа бджілка. — Дз-з-з, — сказала бджілка. — Півник працює. Півник кивнув і поніс зернятка далі.

Повернувся Півник із млина. У торбинці в нього було біле-біле борошно. — Ку-ку-рі-ку! — сказав Півник. — Тепер можна замісити тісто. Хто допоможе? Круть нюхнув борошно. — Пахне гарно. Верть торкнувся торбинки. — М’яке! Півник повторив: — Хто допоможе? Круть і Верть опустили оченята. — Не я, — сказав Круть. — І не я, — сказав Верть.

Півник налив у миску водички. Додав борошна. Трошечки солі. І почав місити тісто. Місив лагідно: Місив-місив. Крутив-крутив. Тісто стало кругленьке й м’яке, наче хмаринка. Мишенята дивилися здалеку. Їм стало цікаво. — Може, допоможемо? — прошепотів Круть. — Може, хоч трошки? — прошепотів Верть. Але вони ще не наважилися.

Півник зробив з тіста маленький хлібчик. Поклав його на лопатку. Відчинив теплу піч. — Обережно, гаряче, — сказав Півник. І посадив хлібчик у піч. У хатинці запахло так смачно, що навіть соняшники за вікном ніби повернули голівки ближче. Круть принюхався. Верть принюхався. — Ой, як пахне! — сказав Круть. — Ой, як хочеться! — сказав Верть.

Незабаром Півник дістав із печі рум’яний хлібчик. Він був круглий, теплий і золотий. — Ку-ку-рі-ку! Хлібчик готовий! Круть і Верть підбігли до столу. — Ми будемо їсти! — сказав Круть. — І я буду! — сказав Верть. Півник поставив хлібчик на рушничок і лагідно запитав: — А хто колосок молотив? Мишенята мовчали. — А хто зернятка до млина носив? Мишенята опустили вушка.

Круть тихенько сказав: — Ти, Півнику. Верть тихенько додав: — А ми тільки гралися. Півник не сварився. Він сказав: — Гратися добре. Але коли всі допомагають, хлібчик стає спільною радістю. Мишенята переглянулися. Круть підняв лапку: — Я можу принести тарілочки. Верть підняв лапку: — А я можу принести чашечки. Півник усміхнувся: — Оце добра допомога.

Круть приніс тарілочки. Верть приніс чашечки. Півник налив теплого чаю з м’ятою. Потім він розламав хлібчик на маленькі шматочки. Один шматочок — Круть. Один шматочок — Верть. Один шматочок — Півнику. Мишенята їли повільно й радісно. — Наступного разу я допоможу відразу, — сказав Круть. — І я допоможу, — сказав Верть. Півник заспівав тихенько: — Ку-ку-рі-ку! А над хатинкою світило сонечко. І всім було тепло-тепло.