Лелека що помилилась
Це адаптація усної легенди з Люблінщини в Польщі. Найдавніший письмовий запис саме цього сюжету не встановлений; у збірнику «Ludowe wierzenia o zwierzętach na Lubelszczyźnie» наведено запис оповіді Чеслава Мая з Мотича 2011 року. У народних переказах лелеки були бажаними птахами: їхнє повернення навесні зустрічали радо. У цій легенді допитливий лелека ненароком випускає плазунів із мішка й відтоді намагається їх зібрати.
What this story is about
Допитливий лелека відкрив мішок, і плазуни розповзлися. Тепер він шукає їх, щоб виправити свою помилку.
Одного разу Бог вирішив, що плазуни негарні й непотрібні. Він зібрав їх у великий шкіряний мішок; усередині всі вони ворушилися.
Бог покликав лелеку й звелів віднести мішок до далекої прірви, щоб плазуни не розповзалися по світу. Там лелека мав їх випустити.
Лелека підхопив мішок дзьобом і полетів. А в мішку щось шурхотіло й переверталося. «Що ж там таке?» — думав лелека.
Лелека втомився й опустився перепочити. Цікавість не давала спокою, тож він обережно розв’язав край мішка лише на трішечки.
Щойно з’явилася щілинка, плазуни посунули назовні. Вони розповзлися травою в різні боки, а мішок спорожнів.
Лелека кинувся їх наздоганяти. Та плазуни ховалися поміж камінням і травою, і зібрати всіх не вдалося.
Тоді пролунав голос: «Лелеко, я ж просив не заглядати в мішок». Лелека зрозумів, що не послухався й через це випустив плазунів.
Лелека засоромився. Від сорому його ноги й дзьоб почервоніли. Але він не полетів геть: хотів бодай частину своєї помилки виправити.
Відтоді лелека ходить полями й болотами та збирає плазунів. Він не може повернути все, як було, але день у день намагається виправити те, що сталося через його цікавість.
What this story teaches
Якщо через цікавість щось зіпсував, не тікай від помилки: спробуй допомогти й виправити її.
More stories to enjoy
Read stories offline with illustrations and listen in a loved one's voice in the SHAFA Kids app
