The full catalogue of stories for children aged two to seven. Every one of them can be listened to in a parent's or grandparent's voice.
Українська народна казка про кмітливого Івасика-Телесика, який плавав річкою в золотому човнику, потрапив у пастку хитрої Змії, але не розгубився та повернувся до рідної домівки завдяки власній відвазі й доброму гусеняті.
Наділений дивовижною силою Котигорошко вирушає визволяти сестру Оленку та шістьох братів із полону Змія. Попереду на юного богатиря чекають важкі випробування, незвичайні побратими й подорож до загадкового підземного царства.
Коли могутній Змій забирає київську князівну, врятувати її може лише Кирило Кожум’яка — добрий велетень, здатний одним рухом розірвати дванадцять волових шкір. Та погоджується богатир не заради слави чи нагороди, а почувши щире прохання дітей.
Добра казка про те, як Боря не хотів іти з майданчика, але навчився завершувати гру спокійно.
Тепла єврейська легенда для малюків про Хоні, довгий чарівний сон і дерево, посаджене для майбутніх дітей.
епла адаптація старовинної єврейської легенди для дітей 2–4 років. Коли садок сумує без води, діти звертаються до доброго Ханана. Його щира молитва приносить м’який дощик, а разом із ним — радість, калюжки й нове життя.
Тепла повчальна казка для найменших про те, як Мія вчиться слухати свій животик, помічати сигнал “пора” і сідати на горщик. Якщо не встигла — це не страшно, але мокрі штанці неприємні, тому краще спробувати вчасно.
Старовинна єврейська байка в лагідній адаптації для найменших. Ворон знайшов сир, а Лисичка дуже захотіла пригоститися. Та замість того, щоб попросити, вона стала говорити неправду. Обоє дізнаються: добрі слова мають бути чесними, а попросити по-доброму завжди краще, ніж хитрувати.
Нігерійська народна казка народу біні. Вона передавалася усно щонайменше 500 років; точна дата першої оповіді невідома. Відомий друкований переказ Мері-Джоан Герсон вийшов 1974 року.
Маленьке цуценя Річі робить перші кроки й уперше виходить із теплого будиночка на ферму. Там на нього чекають трава, сонячне світло, курочки, кіт і багато нових звуків.
Маленький сенбернар Річі вперше знайомиться з тваринами на фермі й вчиться поводитися з ними дбайливо.
Динозаврик Бум-Бум вчиться питати дозволу, перш ніж брати чужі речі, долучатися до гри або допомагати друзям.
Козак Мамарига вирушає у далеку дорогу, знаходить вірних побратимів і повертає дивовижні речі, відібрані розбійниками. Попереду на нього чекають королівське випробування, незвичайний кінь і пригода, у якій козакові знадобляться сміливість, щедрість та кмітливість.
Маленький Бум-Бум знаходить на стежці блискучу «ягідку» й дізнається важливе правило: нічого, що лежить на землі, не можна брати до рота без дорослого.
Українська народна казка про юнака, якого недооцінювали навіть рідні. Завдяки доброті він здобуває золотий летючий корабель і збирає незвичайну команду: Слухача, Скорохода, Влучника, Їдця, Водопива, Морозенка та Дроваря. Коли пихатий цар порушує власну обіцянку й вигадує неможливі випробування, кожен товариш допомагає своєю особливою здібністю. А доросла царівна сама обирає того, хто довів цінність не багатством, а добрим серцем і вірністю друзям.
Молодий чабанець із дивовижною силою стає на захист міста від змія, але найважче випробування чекає на нього після перемоги. Українська народна казка про сміливість, гідність і силу, що служить добру.
Основа цієї адаптації — гуцульські й карпатські народні перекази про Чугайстра, або Лісового Чоловіка. Найраніші відомі етнографічні записи образу належать до карпатської усної традиції кінця XIX — початку XX століття; сюжетів про нього не зафіксовано поза Українськими Карпатами. У народних віруваннях Чугайстер — високий волохатий лісовий дух, прихильний до пастухів і мандрівників та захисник від небезпечних лісових примар. Цікавий факт: у переказах він любить танцювати біля ватри, а його ім’я має багато місцевих варіантів — Лісовий чоловік, Лісовий дід, Ночник. Дитяча адаптація зберігає карпатський світ полонини, туману, трембіти й поваги до лісу; небезпечні мотиви пом’якшено для віку 5–8 років.
Велика українська народна казка про двох братів, розлучених біля моря. Іван Голик рятує мишей, комарів і щук, допомагає старшому братові пройти випробування володаря-змія, а згодом переживає дію чарівного рушника. Втративши здатність ходити, він знаходить побратима, який не має рук, і разом вони доводять: людина не стає меншою через тілесні обмеження. Правда, взаємна підтримка та цілюща вода повертають героям силу, а братам — чесність і родину.
Це дитяча адаптація закарпатської народної казки, записаної 1896 року фольклористом Володимиром Гнатюком від Михайла Кулі в селі Солочин, тоді Березька округа Закарпаття. Перше друковане відоме видання — «Етнографічний збірник», Львів, 1898, том 4, сторінки 33–39. Цікавий факт: імена товаришів у назві прямо розповідають про їхні дивовижні вміння: Товчикамінь-Печикалачі може товкти каміння й пекти з нього калачі, а Сучимотузок звиває неймовірно міцні мотузки з трави. У нашій версії збережено героїв, подорож, підземну дорогу, трьох визволених сестер і випробування дружби; небезпечні сцени оригіналу пом’якшено для дітей 6–8 років.
Це адаптація бразильської народної казки з усної традиції про Жабуті — кмітливу сухопутну черепаху; варіанти цього сюжету були записані у фольклорних збірниках XIX століття. У бразильському лісі виросло незвичайне дерево, чиї запашні плоди падали лише тоді, коли хтось правильно вимовляв їхнє довге ім’я. Швидкі звірі один за одним забували чарівні слова, бо господиня дерева намагалася їх заплутати. Тоді Жабуті перетворив ім’я плоду на пісеньку, зберіг його в пам’яті та поділився плодами з усіма.